ТЕЛЕ́НЬКНУТИ, ну, неш, док., розм.
1. Однокр. до теле́нькати 1. В коридорі теленькнув дзвоник, і Михайло поспішив відчинити (М. Ол., Леся, 1960, 129); Не встиг теленькнути дзвінок, як нам назустріч вийшли батько й два сини (Літ. Укр., 3.ІІІ 1970, 4).
2. Здригнутися, стиснутися від радості, страху тощо. А там футбол [м’яч] десь за ворітьми на вигоні бехне, аж у хлопців серце теленькне (Головко, І, 1957, 191); Коли його привезли на станцію, а потім, після огляду лікаря, віднесли на носилках у вагон, він одразу ж побачив тут вартового.. Серце боляче теленькнуло (Збан., Сеспель, 1961, 251).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 62.