ТЕЛИ́ЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до тели́ця. Гнат обійшов село — теляти не було. Змучений, впрілий, вернувся він додому без телички… (Коцюб., І, 1955, 31); — А чом з економії не взяв собі хоча б лошати чи бичка? — Мені теличка припала, породиста. Може, дождуся якоїсь ложки молока (Стельмах, І, 1962, 631).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 64.