ТЕЛЯ́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до теля́. Найбільш любив Олексій тільну корову. Вигодував її він з телятка (П. Куліш, Вибр., 1969, 288); От трохи на боці стоїть руда корова, а коло неї — маленьке телятко. Воно простягає шию й ніжиться коло матері (Хотк., І, 1966, 136).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 65.