ТЕЛІПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., розм.
1. перех. і неперех. Часто махати, хитати то в один бік, то в другий. А наступного дня дивлюсь — бреде він із школи сердитий,.. теліпає сумкою з книжками (Донч., VI, 1957, 271); Антін перевів погляд на ліжко, де старше дівча з усієї сили теліпало колиску з малям (Чорн., Визвол. земля, 1950, 11).
◊ Теліпа́ти язико́м — те саме, що Ля́пати язико́м (див. ля́пати). Марко говорив і говорив.., а Тимко мовчав тому, ще треба було робити діло, а не теліпати язиком (Тют., Вир, 1964, 488).
2. перех., рідко. Те саме, що трясти́ 1. Обома руками він.. теліпав свойого помічника, як грушу (Фр., IV, 1950, 304); // також ким, безос. [Баба Олена:] До самого.. ранку теліпало мною від страху (Галан, І, 1960, 487).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 64.