ТЕМНЕ́НЬКО, пестл. Присл. до темне́нький. Місяць в хмари закотився, Та й стало темненько (Г.-Арт., Байки.., 1958, 153); У коморі темненько, в саду тихо (Вас., Вибр., 1954, 26); — Іду я ранком раз, ще темненько. Не сказать темно, а темнесенько собі, розвиднюється (Хотк., І, 1966, 88).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 67.