ТЕ́МНИК1, а, ч., розм. Список або збірник тем для рефератів, досліджень і т. ін. Ще в 1958 році, коли на «Укркабелі» склали темник для раціоналізаторів і винахідників, включили до нього й таку тему: «Запропонуйте спосіб пофарбування лаків для одержання кольорових світлостійких лакованих дротів» (Рад. Укр., 20.VІІІ 1961, 3).
ТЕ́МНИК2, а, ч., іст. Татарський військовий начальник, який командував десятитисячним військом. Кожне володіння повинно було давати Чингіс-ханові певну кількість воїнів. Тому володіння ці мали назви за чисельністю загонів, що вони виставляли: сотня, тисяча, тьма (десять тисяч), і васали поділялися на сотників, тисячників і темників (Іст. СРСР, І, 1956, 74).
ТЕМНИ́К, а́, ч., розм. Погріб, винний льох. Вона, тривожачись, тепер побоюється йти до зимарки, на другій половині якої в темнику стоїть дев’ятиденний навар із вовчого лика (Стельмах, І, 1962, 540).
ТЕ́МНИ́К, те́мника́, ч. Те саме, що зимівни́к 1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 68.