ТЕ́МНІСТЬ, ності, ж. Те саме, що темно́та́ 1, 2. Стала йому дівчина за світло і за темність — що як вона тут, то все сяє й виблискує, а як її нема, то наче хто сонце зняв (Вовчок, І, 1955, 310); Вбачались йому патріоти Із купою слів голосних, А поруч мільйони голоти, І темність, і вбожество їх (Сам., І, 1958, 172).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 69.