ТЕМПЕРА́МЕНТНИЙ, а, е. Дуже запальний, пристрасний. Темпераментна, непосидяча Таня була протилежністю спокійній, розсудливій Ніні (В ім’я Вітч., 1954, 15); У навчанні і в роботі Серга був пристрасний і темпераментний до краю. Почувши на лекції якусь нову, свіжу думку, він не міг всидіти на стільці (Гончар, IV, 1960, 65); // Виконуваний темпераментно. На ній [естраді] витанцьовує темпераментну лезгінку група танцюристів у національних костюмах (Веч. Київ, 18.Х 1958, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 70.