ТЕ́НОР, а, ч.
1. Високий чоловічий голос. Високий тенор почина пісню — веселу, бадьору, ясну (Коцюб., II, 1955, 132); Який се в нього, властиве, голос? Здається, баритон, чи низький тенор (Л. Укр., III, 1952, 679); І знову дядько Себастіян повів мелодію своїм могутнім баритоном, а горою пішов тенор Федоренка (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 184).
2. Співак із таким голосом. Пристрасний любитель співу і пісень, і сам досить хороший тенор, був Александер іще більшим любителем товариства (Фр., VIII, 1952, 121); Наші тенори люблять виконувати пісню «Ніч яка зоряна, місячна, ясная…» (Рильський, Веч. розмови, 1964, 252).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 73.