ТЕНОРО́ВИЙ, а, е. Прикм. до те́нор; який є тенором. Взагалі пишуть про надзвичайно широкий діапазон його голосу, свідчать, що він [Артемовський] міг брати вільно високі тенорові ноти (Рильський, III, 1956, 356); Теноровий голос; Тенорова партія.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 73.