ТЕ́НЬКАТИ, аю, аєш, недок., розм.
1. Те саме, що теле́нькати 1. На монастирській дзвіниці тенькали жалобні дзвони… (Мик., II, 1957, 314); Складали [телефони] насипом у вагони, а дзвоники тривожно тенькали різким, попереджуючим дзвоном… (Ле, Ю. Кудря, 1956, 154).
2. Битися, здригатися, стискатися від хвилювання, радості, страху (про серце). — Знаю, що лісовничка [лісовичка] не зла личина — аби ти її не займав, то вона тебе зроду не зачепить… А проте серце тенькає (Вовчок, VI, 1956, 318); Доня моя піонерка — Галстук пов’язує вперше. Серце від щастя тенька (Воронько, Тепло.., 1959, 119).
◊ Те́нькати в се́рці (в серця́х, в гру́дях) кого, кому, безос. — хвилювати, тривожити когось. — Ідіть, хлопці, додому і пером напишіть — але по-польськи — замовлення до фабрики на цьому чистому боці.. Трохи їм тенькало в серцях, де вони дінуть цю картку на пошті (Козл., Ю. Крук, 1950, 137).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 74.