ТЕ́НІС, у, ч. Спортивна гра, що полягає в перекиданні ракеткою невеликого м’яча через низьку сітку від одного гравця до іншого. Поруч із національними видами спорту успішно розвиваються легка атлетика, гімнастика, баскетбол, теніс, бокс (Рад. Укр., 19.І 1956, 4).
Настіл́ьний те́ніс — спортивна гра, що полягає в перекиданні ракеткою целулоїдного м’ячика через сітку, натягнуту поперек невеликого прямокутного стола; пінг-понг. У серпні в Кіровограді проходили республіканські юнацькі особисто-командні змагання з настільного тенісу (Спорт.., 1958, 106).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 73.