ТЕПЛЯ́К, ч.
1. род. а́. Тимчасове опалюване приміщення для робітників на будівельних майданчиках у зимовий період. Під помостом стоїть величезна бетономішалка.., і біля неї бригада робить тепляк (Собко, Любов, 1935, 99); Для опалювання тепляка застосовують опалювальні печі з нижнім обігрівом (Довідник сіль. будівельника, 1956, 432).
2. род. а́. Теплий хлів для худоби. У вівчарнях повинні бути окремі приміщення для маток та їх приплоду (тепляки) і для молодняка (Колг. енц.. І, 1956, 197).
3. род. а́, розм. Опалюваний товарний вагон, пристосований для перевезення людей. На запасній колії стоїть невеличкий поїзд: арештантський вагон з загратованими вікнами, два тепляки і класний (Донч., ІІ,1956, 235).
4. род. у́, діал. Теплий вітер. У хаті буть не хочеться. Тепляк дмухнув. Крилом махнув. По бороді лискочеться [лоскочеться] (Гл., Вибр., 1957, 267).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 82.