ТЕПЛІ́НЬ, і, ж., розм.
1. Дуже тепла погода. О ніч чудовна і чудова! Ще вчора сіявсь сніг рясний, — Сьогодні ж теплінь і понова, І проріст трав, і день ясний… (Олесь, Вибр., 1958, 32); Ранок був лагідний, вітру — анігич [зовсім немає], теплінь — як у спасівку (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 160); За вікном цвіли садки. Надворі стояла теплінь (Цюпа, Назустріч.., 1958, 162).
На теплі́нь — на теплу погоду. Прокинулись уже ховрахи і свистять на теплінь (Донч., VI, 1957, 279).
2. Відносно висока температура у приміщенні. Узимі така теплінь у хаті (Сл. Гр.); На вулиці мороз, а в теплицях Херсонського радгоспу «Декоративні культури» теплінь (Рад. Укр., 5.I 1973, 4).
3. перев. чого. Те саме, що тепло́ 2. По теплому дощі вгрузають босі ноги В м’яку, живу теплінь піщаної дороги (Рильський, І, 1946, 133); Василина відчиняє сінешні двері, щулиться від холоду і його нахололої руки, що обвивається навколо її шиї, опускається на теплінь великих сонних грудей (Стельмах, І, 1962, 377); Ледь чутна передсвітанкова прохолода вливалася в оксамитову теплінь ночі (Тулуб, В степу.., 1964, 284); Від стерні і снопів підіймаються пахощі відволоженого жита, а зверху снується солодка теплінь липового цвіту (Стельмах, І, 1962, 580); Приємна теплінь розливається по тілу (Хижняк, Тамара, 1959, 54); Поступово члени мої втрачають напругу, зникає біль, дивна солодка теплінь проходить моїм тілом (Кол., На фронті.., 1959, 108).
4. перен. Душевна теплота, доброзичливість. Яка теплінь у нього до людини, Як ніжно він торкається до ран Найтяжчих! (Рильський, II, 1956, 203); Прилинь, моя пісне, до мене, прилинь, Як радість весняна, як серця теплінь (Забашта, Нові береги, 1950, 69); Хороший у них тато!.. з-під попелястих вусів посмішка так і сяє, так і ллється, а в очах теплінь, лагідність (Речм., Весн. грози, 1961, 432).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 78.