ТЕРАТОЛО́ГІЯ, ї, ж.
1. Наука, що вивчає вроджені каліцтва, виродливості організмів або окремих органів людини, а також тварин і рослин.
2. Особливий стиль у мистецтві, що бере свій початок із глибокої давнини; був дуже поширений у графічному мистецтві середньовіччя, зокрема в давньоруській мініатюрі XI-XIV ст. Тератологія в давньоруських рукописах.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 84.