ТЕРИГЕ́ННИЙ, а, е, геол. Який утворився в морі чи океані недалеко від берега за рахунок знесених із суходолу уламків гірських порід; принесений із суходолу. Серед теригенних покладів у морі найбільше поширені глина, пісок, конгломерати і брекчії (Курс заг. геол., 1947, 166); Теригенний матеріал рудних шарів Керченського півострова виявлений дрібними заокругленими зернами кварцу й окремими зернами ортоклазу (Геол. ж., XIII, 2, 1953, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 86.