ТЕРКІТЛИ́ВИЙ і ТЕРКОТЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який багато, безупинно теркоче. Теркотлива пташка.
2. Який нагадує теркотіння. Сусідки та своячки частенько навідувалися до Василя,.. непокоячи його своїм теркітливим гамором та часом що-де-що заладжуючи [залагоджуючи] та попрятуючи у хаті (Фр., І, 1955, 141).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 87.