ТЕРМОТРИВКИ́Й, а>, е́, спец. Який може витримувати сильне нагрівання. Мартенівський цех «Запоріжсталі» одним із перших у Радянському Союзі перейшов на термотривкі склепіння робочого простору печі (Наука.., 1, 1957, 10); Термотривке скло вариться при значно вищій температурі, ніж звичайне (Рад. Укр., 25.I 1961, 3); Термотривкий посуд.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 91.