ТЕ́РНО1, а, с., розм., рідко. Те саме, що те́рен. Сухо шаруділо обабіч дороги кучеряве колюче терно (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 769); Та урве собі чорноє терно (Сл. Гр.).
ТЕ́РНО2, невідм., с., заст. Шерстяна тканина, перев. чорного кольору, схожа на кашемір.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 92.