ТЕРПИ́МІСТЬ, мості, ж. Здатність терпимо, поблажливо ставитися до чужих звичок, звичаїв, поглядів і т. ін. Він [генерал] так не хотів загострення пристрастей в своєму салоні.. У всіх нагальні діла, у всіх неспокій на серці, варто виявити деяку обмірковану терпимість (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 69); // Поблажливе ставлення до когось, чогось. Його одвічною вадою була.. якась байдужа терпимість і до злих, і до нездатних (Загреб., Диво, 1968, 133).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 95.