ТЕРПІ́ТИСЯ, питься, недок., безос. Вистачає терпіння комусь, у когось є терпіння. Терпи, поки терпиться. Не те́рпиться (терпі́лося) кому: а) у когось немає, не вистачає терпіння чекати чого-небудь. Галині Горленко не терпиться — давно вже винесла з вагона чемодан, стоїть у тамбурі, припала обличчям до вікна, вдивляється в сірі, глухі поля (Крот., Сини.., 1948, 40); Людям не терпілось, людям не сиділось, а більше всіх кортіло Гната, що і спав і бачив рублену хату з поцяцькованими одвірками та свою нивку золоту (Григ., Вибр., 1959, 289); б) (з інфін.) комусь хочеться якнайшвидше зробити, виконати, отримати що-небудь, довідатись про щось і т. ін. Хоч матері самій не терпілось розпитати його, не зуміла відмовити, стала розповідати про те, про що розповідала тільки-но Марусі та братові (Головко, II, 1957, 509); Йому так не терпілося отримати свій наділ, що він із жінкою виїхав на ніч на Созоненкову землю (Стельмах, II, 1962, 136).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 97.