ТЕ́САНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до теса́ти. На тлі чорного неба вирізувався тесаний з товстелезного дуба Перун (Скл., Святослав, 1959, 29); Сядеш під навісом за один із грубо тесаних саморобних столів і, доки обідатимеш, над твоїм обідом весь час роїтимуться голодні степові мухи (Гончар, Тронка, 1963, 259); * У порівн. Широке вилицювате обличчя, немов наспіх сокирою тесане, блищало від поту (Головко, II, 1957, 61); Коли хлопці вантажили брили, ноги в них ставали мовби тесані з каменю, як у античних героїв, що піднімали небо (Мушк., День.., 1967, 173).
2. у знач. прикм. Оброблений або виготовлений тесанням. — Отеє все ми стиха говорили, Сидячи на тесаній колоді Коло хати (Фр., XIII, 1954, 334); Теслярі пахли тесаним деревом (Томч., Готель.., 1960, 100); У виярку скоро на видному місці вони відшукали Складений з тесаних брил кам’яний будинок Кіркеї (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 178).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 101.