ТЕ́Є, част. Те саме, що той 11. Мати бачить, що я не теє, да з сватами й розійшлась (Барв., Опов.., 1902, 230); — Та таки й справді виголодався. Хліба не стало, випросив був краєць у чоловіка, та перехопив трохи… А тепер, немовби й теє… (Мирний, І, 1949, 271); — Звиняйте, тіточко, я… теє… вашу ласку, Щоб помогли мені піднять на плечі в’язку, Як не во гнів се буде вам (Гл., Вибр., 1957, 123).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 56.