ТИМПАНІ́Я, ї, ж., вет. Хвороба жуйних тварин, що виражається у великому здутті газами рубця та сітки шлунка. Щоб тварини часом не захворіли на тим-панію, на схилах, де переважають бобові трави (конюшина, люцерна), худобу випасають, коли спаде роса або трава підсохне після дощу (Хлібороб Укр., 8, 1967, 15); Згодовування еспарцету в зеленому вигляді не викликав захворювання жуйних тварин на тимпанію (Колг. енц.. І, 1956, 387).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 113.