ТИНЬКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Те саме, що штукату́рити. Хата була старенька ..Але Ганна завжди тинькувала та мазала її, на зиму обставляла кукурудзинням (Зар., На.. світі, 1967, 33); Здебільшого такі огорожі [паркани з глини] тинькують глиняним розчином і потім білять крейдою чи вапном (Жилий буд. колгоспника, 1956, 21); * Образно. Ще тільки сіра смужка тинькувала схід небозводу, як в селі хором загавкали собаки (Ірчан, II, 1958, 89).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 115.