ТИПІЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Здійснювати типізацію. Реалістичне мистецтво, на відміну від натуралізму, не фотографує поверхові життєві факти і явища, а відбиває суттєве, типізує риси життя (Худ. чит.., 1955, 11); У всякого мисливця у полюванні єсть свій стиль, отже, трудно мені все це так типізувати, щоб зрозуміло було всім (Вишня, II, 1956, 181); З самого початку існування української опери в ній спостерігається прагнення типізувати образи і драматичні ситуації (Укр. клас. опера, 1957, 308); Типізувати машини; Типізувати рослинність.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 117.