ТИРАЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех., спец.
1. Встановлювати тираж книжки, журналу, газети тощо. Делегати відмічали, що книготорги, не знаючи запитів читача, неправильно тиражують і замовляють книги у видавництвах (Літ. газ., 10.Х 1958, 1); // Планувати випуск продукції певного зразка на виробництві. Нема потреби без міри, наосліп, тиражувати старі взірці, часом не кращого гатунку, посилаючись на те, що «товар іде» (Нар. тв. та етн., 4, 1968, 50).
2. Робити потрібну кількість копій кінострічки, платівки тощо. «Весну на Зарічній вулиці», «Висоту», «Баладу про солдата», «Іванну», «Надзвичайну подію», «Підняту цілину» доводиться тиражувати по два-три, а то й більше разів, і ми чуємо від глядачів теплі слова на адресу їх творців (Мист., 3, 1961, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 119.