ТИРАНОБО́РЕЦЬ, рця, ч. Політичний або громадський діяч, який бореться проти абсолютизму, тиранії (у 2 знач.). Поет-революціонер, поет-тираноборець.., він [Т. Шевченко] зоставив нам у своїй творчості найкращий виквіт своєї душі — нездоланну волелюбність, гуманність, чисту, як сонце, мрію про вселюдське братерство і щастя (Літ. Укр., 30.V 1964, 2); Переважна більшість авторів-самоуків, які писали про Леніна, змальовували його передусім як тираноборця, визволителя народів світу, вождя світового пролетаріату (Рад. літ-во, 11, 1971, 23); Нам дорогий в її поезії образ Прометея, який Леся Українка підносить, ідучи за Шевченком. Прометей! Богоборець, тираноборець — образ волелюбного народу, символ його духу (Рад. Укр., 25.II 1971, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 120.