ТИСЯЧОЛІ́ТТЯ, я, с.
1. Проміжок часу в тисячу років; тисячоріччя. На початку І тисячоліття до н. е. степові райони північного Причорномор’я заселяли племена кімерійців (Іст. УРСР, І, 1953, 24); Майже два з половиною тисячоліття тому у гирлі Борисфена, як.. греки називали наш Дніпро, мандрував історик Геродот (Жур., Звич. турботи, 1960, 17); // перев. мн. Надзвичайно довгий проміжок часу; сотні віків. Тисячоліття шуміла тирса в степах, тисячоліття пішли на утворення чорнозему (Наука… 5, 1967, 8).
2. Річниця чого-небудь, що відбулося або розпочалося тисячу років тому. Виставка, присвячена тисячоліттю з дня народження видатного діяча культури Сходу Авіценни, користується великою популярністю (Рад. Укр., 19.VІІ 1952, 2).
3. у знач. присл. тисячолі́ттями. Надзвичайно давно. Тисячоліттями звикли [хлібороби] сіяти, стверджувати життя в усьому, що може жити й рости (Довж., І, 1958, 368).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 127.