ТКА́ТИ, тчу, тчеш; наказ, сп. тчи; недок.
1. перех. Виготовляти (тканину) способом щільного приєднання перехресно переплетених ниток — поздовжніх (основи) і поперечних (утоку). Старий Василь тче на верстаті полотна (Н.-Лев., III, 1956, 325); Вона вміла ткати, килими,.. найкраще виходили в неї шатні казахські килими з нашитими на білу повсть аплікаціями (Тулуб, В степу.., 1964, 174); * Образно. Звернулась [Зоя] до Павла, що сидів мовчки під піччю і ткав зокрема свою думку (Коб., III, 1956, 481); Чисті, немов змиті джерельною водою зорі тчуть над землею мерехтливе покривало (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 187); // Плести, вити павутину (про павуків). В повітрі літало серпанкове тонесеньке павутиння. Ткали його павуки (Ів., Опов., 1949, 191).
2. перех. Виготовляючи тканину таким способом, робити на ній певні візерунки. * Образно. Надворі шелестіли листом дрімотні осики, і місяць крізь віття ткав у клуні на долівці якісь химерні узори (Головко, І, 1957, 135); Вийшла осінь у намисті, в черевиках золотих, візерунки тче на листі (Рудь, Дон. зорі, 1958, 109).
3. неперех. Займатися ткацтвом, бути ткачем, ткалею. І собака б ткав, якби хто нитки в’язав (Укр.. присл.., 1955, 241); Доведеться ж Малуші десь працювати, а що вона знає, крім того, що прясти й ткати (Скл., Святослав, 1959, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 152.