ТКА́ТИСЯ, тче́ться, недок.
1. Утворюватися, з’являтися в процесі ткання. Всі на мене залицялись І сватати стали; А у мене, як на теє, Й рушники вже ткались (Шевч., І, 1963, 292); Я не дуже полюбляв роботу біля терниці, бительниці, прядіння, снування, зоління, але дуже любив, як ткалось і вибілювалось полотно (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 153); * Образно. Під ногами приємно шелестить листя, на носках моїх напівстоптаних черевиків тчеться біле плетиво літа (Збан., Доля, 1961, 5); // перен. Виникати, довільно поєднуючись (про думки). Орел пливе у чистому небі… Глибокий спокій стоїть у степу. Тчуться і тчуться журливі думи… (Гончар, Таврія, 1952, 295); // перен. З’являтися, переплітаючись (про зморшки). Вона вже була пристаркувата, на негарному, вилицюватому, монгольського типу, обличчі вже сіклись і ткалися перші глибокі зморшки (Збан., Єдина, 1959, 355).
2. Пас. до тка́ти 1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 152.