ТЛУМАЧО́К, чка́, ч. Зменш. до тлума́к. Востаннє глянула на діток, на брата. І братової жалко стало.Взяла свій тлумачок та тихенько й вийшла з хати (Вовчок, Вибр., 1937, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 156.