ТОВАРИ́СЬКІСТЬ, кості, ж. Властивість за знач. товари́ський 1, 2. В дорозі Тоня виявила себе такою заводійкою, що Ліна часом аж заздрила її кипучості, товариськості, умінню не звертати уваги на прикрі дрібниці (Гончар, Тронка, 1963, 170); Але масові прогулянки завжди мали якийсь напівофіціальний характер, що вбивав дух товариськості між учителями і учнями (Кол., Терен.., 1959, 32); В цьому слові «товариші» він почував повагу і товариськість, приємну теплоту, близькість до інших [курсантів] (Коцюба, Нові береги, 1959, 108).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 160.