ТОВАРИШИ́ТИ, шу́, ши́ш, недок., кому, з ким, діал. Бути товаришем (у 1, 2 знач.), створювати товариство (у 1, 3 знач.). Олексій.. ішов трохи похитуючись між парубками. Ще ніколи він так не товаришив з ними (П. Куліш, Вибр., 1969, 295); — Сказати щиру правду, і я ніколи не любила товаришити та приятелювати з такими паннами, — обізвалась Маруся (Н.-Лев., VI, 1966, 46); Численні пари панночок, побравшися за руки, ходять по залі, розмовляючи то з собою, то з кавалерами, що їм товаришать (Фр., VI, 1951, 225); Та знали певно всі тільки те, що Гутовський товаришить комісарові [приставу] на всіх бенкетах, гулянках (У. Кравч., Вибр., 1958, 385).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 161.