ТОВАРИШУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., з ким і без додатка. Бути товаришем, товаришами (у 1, 2 знач.), перебувати в дружніх, приятельських стосунках з ким-небудь. — Ти знаєш: ми з ним колись товаришували, як ще вдвох вівці пасли (Мирний, І, 1949, 271); [Ганна:] Я й кажу..: чи не забігти мені до Зіньки та одвідати? Колись, кажу, товаришували (Кроп., II, 1958, 35); Учительки хвалили її, товаришки також, а найбільше товаришувала з ученицею Галею (Ков., Світ.., 1960, 64); Ротний розпитував фельдфебеля, з ким товаришує Лаврін і які розмови провадить із солдатами (Донч., III, 1956, 118); // кому. Бути спільником в діях, супутником у подорожах. Макарій двічі приїздив до Росії за царювання Олексія Михайловича. Перше подорожування патріарха описав його син Павло, який товаришував батькові в його подорожі (Наука.., 6, 1970, 45); * Образно. Привиди мільйонів замордованих фашистами товаришували нам у тяжкій дорозі (Загреб., Європа. Захід, 1961, 70).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 162.