ТОВАРЯ́КА, и, ж., розм. Одна тварина великої рогатої худоби; товарина. — Як тільки смеркне, то де тільки ходить товаряка коло лісу, зараз з чагарника десь візьметься вовк та й душить худобу (Н.-Лев., VII, 1966, 284); Мабуть,.. Михайло так прив’язав його [вола] і не доглянув, що налигач якось обкрутився круг шиї, та й задавилася товаряка (Гр., II, 1963, 457); Спершу покропила [знахарка] корову водою, потім напоїла настоєм свого зілля і все хрестилась та відпльовувалась, виганяючи відьомську силу, що зіпсувала товаряку (Добр., Тече річка.., 1961, 214); // збірн. Велика рогата худоба; скотина, скот. Ярмарок у Конотопі. Вози, ятки, рундуки, крамниці, горшки, колеса і всяка товаряка (Кроп., V, 1959, 325); Годувати [худобу], мовляв, треба не абияк, а за певним планом, та корма давати такі, які для товаряки найпридатніші (Вишня, І, 1956, 75); * У порівн. Бува, що і її [Добрість] зле панство зневажає, Мов товарякою, так нею повертає (Г.-Арт., Байки.., 1958, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 163.