ТОВАРЯ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до това́р2. Шелестіли торішнім листям тисячі товарячих ніг та дзеленькали мосяжні дзвіночки (Гжицький, Опришки, 1962, 20); // Стос. до товару (див. това́р2). [Степанида:] Я думала, що він людський знахар, а він товарячий!.. (Кроп., IV, 1960, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 163.