ТОВПА́, и́, ж., розм. Те саме, що на́товп 1. Латинці перлися товпами, Шпурляли вгору всі шапками, Кричали вголос на ввесь рот: «Війна! Війна! против Троянців, Ми всіх Енеєвих поганців Поб’єм, — іскореним їх род» (Котл.,1, 1952, 184); Серед криків і хвилювання товпи, серед сальв рушничних, звуків якоїсь музики, показалася княжа коляска! (Хотк., І, 1966, 111); Давид іще пробіг очима по товпі (Головко, II, 1957, 127).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 165.