ТОВСТЕ́ЗНИЙ, а, е, розм. Те саме, що товстеле́зний. Старий зупинився. Витяг шкуратяного кисета, скрутив товстезну цигарку (Ю. Янов., II, 1954, 143); І школярів дзвінка юрма, Немов у читанці, зліпила Товстезну бабу (Рильський, II, 1946, 24); Юра притискається животом, охоплює товстезне дерево ногами і руками і тихенько повзе вгору по стовбуру (Смолич, II, 1958, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 166.