ТОВСТОТІ́ЛИЙ, а, е.
1. Який має товсте тіло, з товстим тілом. Грав джаз-оркестр. Кілька молодих пар і між ними літній, товстотілий стиляга з високою і тонкою, як жердина, амазонкою танцювали вальс-бостон (Грим., Незакінч. роман, 1962, 196).
2. З випуклими широкими боками. Тут звук стає стрясанням вод і суші. Двигтінням надр і поштовхом глибин, — Розкотистий, широкий грім «Катюші», Квапливий крекіт товстотілих мін (Бажан, І, 1946, 138).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 168.