ТОВСТЮ́ЩИЙ, а, е, розм. Дуже товстий. Дуже б хотіла я написати як скоріше свою брошурку, але не можу обіцяти дуже скоро, бо треба ще прочитати дві товстющі німецькі книги та одну англійську — се ж не жарти! (Л. Укр., V, 1956, 161); Праворуч, за оградою, розкинувся старий сад, з товстющими деревами (Кол., На фронті.., 1959, 58); [Гавенда:] Два невідомих мені товстющих пани приїхали з оцим листом (К.-Карий, II, 1960, 12); — Здорово, бурса! — гукнув Павло, радісно всміхаючись. — Ну, як дома гулялося? Диви, як підгодувались… А Надійка яка товстюща, — жартував Павло (Кир., Вибр., 1960, 79).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 168.