ТО́ВЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до товкти́. Коли він заходив у кімнату, Марфа вже насипала кулешу в миску, що густо парував, заповнюючи приміщення духмяним запахом старого, товченого з цибулею і часником сала (Коп., Земля.., 1957, 157).
ТОВЧЕ́НИЙ, а, е, прикм. Пом’якшений або подрібнений унаслідок товчіння. Приносили [баби] на продаж і масличко, і сметану, і яєчок, і буханців, і солі товченої (Кв.-Осн., II, 1956, 470); Мати поставила на стіл ринку з товченою картоплею і миску сметани (Тют., Вир, 1964, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 169.