ТО́ВЩИЙ, а, е. Вищ. ст. до товсти́й. Купка трісочок уже розгорілася, почали обгоряти й товщі шматки дерева (Ю. Янов., II, 1958, 155); — Хіба то пан? — Октав зневажливо торкається рукою до.. верхньої товщої губи, і все його сухе обличчя.. кривиться презирством (Стельмах, І, 1962, 88).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 170.