ТОЙО́Н, а, ч. В дореволюційний період — у якутів та інших північних народностей — титул князя, а також назва старости, представника влади з місцевого населення. «Хто ж не дає ходити і робити?.. Хіба тойон? Так він коли приїде! а ти собі тим часом скрізь ходи і все роби, що хочеш, ми не скажем тойонові» (Л. Укр., І, 1951, 402).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 177.