ТОК1, у, ч. Потік, струмування рідини. Під сонцем Криму, під сліпучим оком, П’янке вино біжить жертовним током, І від багать синіє фіміам (Зеров, Вибр., 1966, 22); * Образно. Той щасливий, Хто творить і працює, Кого життя включило в ток Непереборного розгону (Сос., 1, 1957, 468).
ТОК2, а, ч., заст. Тока.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 177.