ТОМИ́ЩЕ, а, ч. Збільш. до том. Послідня іскра інтересу до світа згасла: світ не міг йому дати вже нічого нового; все, що він міг йому дати, замикалося в тім грубезнім.. томищі, на котрого хребті золотими буквами витиснений був його титул (Фр., III, 1950, 443); Від однієї бабусі, якщо її добре розпитати, можна записати томище пісень, томище казок (Літ. Укр., 11.IV 1967, 2); Одні залюблені в старі листи. Ті — в музику, а ті — в руді томища (Б. Ол., Рух, 1973, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 183.