ТОНКОЛИ́ЦИЙ, я, е. Який має тонке лице, з тонкими рисами обличчя. Юнак обернувся. Він був тонколиций, чорнявий (Загреб., Спека, 1961, 178).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 190.