ТОНКОСЛЬО́ЗИЙ, рідко ТОНКОСЛІ́ЗНИЙ, а, е, розм. Схильний до плачу, який може легко розплакатися. [Каленик і Горпина (обнімають Данила):] Дитино наша мила! Пошли тобі, господи, віку і щастя! [Михайло (набік):] Тонкосльозі!.. (К.-Карий, І, 1960, 218); Що мати була дуже тонкосльоза, ми знали всі добре. «Але чого їй зараз плакати?» подумав я. — Чого це ви, мамо?.. (Довж., Зач. Десна, 1957, 479); Раптом Оля підвела голову, витерла сльози і посміхнулась — батько не любить тонкосльозих (Зар., Світло, 1961, 33); Солодкі сльози непрохано набігали на очі, але він у думці посміявся сам над собою — дивись ти який тонкослізний сержант (Собко, Нам спокій.., 1959, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 191.