ТО́НШЕ, присл. Вищ. ст. до то́нко. Грицько піддержав брата, і обидва закричали, Грицько товще, Івась тонше: — Сонечко, сонечко!.. (Мирний, IV, 1955, 9); Після героїчного подвигу космонавтів все навколо нас наче змінило свій ритм, тональність і колір. Людина навчилася глибше бачити, тонше відчувати (Мист., 1, 1963, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 194.