ТОПА́З, ч.
1. род. у. Мінерал із класу силікатів, звичайно прозорий, безколірний або блакитний, солом’яно-жовтий, червонуватий, окремі камені якого завдяки своїй красі використовуються як коштовні.
2. род. а. Один камінь, кристал цього мінералу. Хвиля коси розпускає. Убирається в каміння, — В перли, яхонти, топази, В срібло, золото, смарагд (Олесь, Вибр., 1958, 45); Волинські топази знає весь світ вже півтораста років (Знання.., 2, 1967, 8).
∆ Ди́мчастий топа́з див. ди́мчастий.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 194.